По небу ясному, розкривши крила,
Летіли ми немов птахи,
Єдина зірка нам весь час світила,
Вона забрала всі наші страхи.
Земля виднілася під нами,
Колись стражденний рідний дім,
Між близькими двома світами,
Секрет знайшли тоді один –
Не сумувати і не брати в душу,
Образ таємних і страждань,
Сказати собі: «Бути добрим мушу»,
Сміливим бути, в серці без вагань.
В біді не залишати рідних і чужих,
Вони однак наші брати і сестри,
Не слухати думок поганих, злих,
А світло по життю планеті нести.
По небу ясному, розкривши крила,
Летіли ми немов птахи,
Ми мріяли, щоб у людей з’явилась сила,
Щоб подолати волею гріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261674
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2011
автор: linki