небо бачило усе що творилося до нашого приходу
і буде переглядати ще безліч цікавого опісля нашого відходу
адже попереду залишилась самотня нічогість і
малорухлива безкінечність сипучого часу
це чекання допоки сонце приляже завчасно для нас
як символ народження нового пласту нового раю
так лячно стає на душі від цієї думки адже
стільки драматичних і цікавих картин
відбулось під час його існування
минуле заворожує ворожістю до майбутнього
майбутнє манить оманою щастя
стільки опадало листя під наші підошви
і множилось тварин у лісах
стільки було раптових заморозків
і бомбардувань на чужих подвір'ях
стільки усього що не вистачить нас
не вистачить часу для оповіді
учора хтось крадькома й непомітно
прислав мені із протилежного боку свідомості
проливні дощі і відчай під відчинені навстіж вікна і двері
і хто б сказав що це не весна
і комети бубоніли барабаном у ринвах
і серце виривалось з-під розрихлої землі
а небо бачило усе що коїлось довкола
бачило усе - воно просякнуте вічністю
а ми просто сліпі
і нема на те ради
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261685
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2011
автор: Роман Штігер