[b]* * *[/b]
Не стримуйте на злеті мóю мрію
Вона лишé мене збентежує, я встóю
Поміж вітрів і навіть не зомлію
Коли спущýся і піду ходóю.
І ширший шлях не вказуйте спиною,
Не вартий я його. Піду з собою
Стежиною хвилястою, вузькою
До джерела з цілющою водою.
Не закривайте очі мені знову
Їх встигне ще заплющити труною
Той, хто відкрив колись, і Той, який промову
Вдихнув в уста й пильнує вже за мною.
Не затуляйте слів моїх юрбою,
Їм простір треба й дихать широтою,
Вони свободою живуть й летять стрілою
До тих, хто чує... Хто живе красою.
Не затискайте серце моє щільно
Поміж одвірки й не тисніть стіною...
Воно клекоче й так уже не вільно –
Людини біг все не дає спокóю.
Не заливайте, прошу, душу мóю
Бетоном й склом, оманою крихкою,
Дайте лягти їй м’яко між травою
Поки тримається вона іще зі мною.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]26 травня 2011 р.[/i]
[i]Гай-Нижник П.[/i] Плинність: Поезія. – К: «МП Леся», 2015. – C.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261705
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Гай-Нижник Павло