Небесна канцелярія тримає спадок життя,
коли ти сам з неба зірватий,
земля не прийме свого козла,
Козла для відпущення, який завзятий...
Прдавши себе на упоркій,
Малюєш жахливі картини,
Происвячуючи їй,
Своїй любій янголині...
Коли твої крила зривають святі,
А крик твій громом по небу,
розумієш, єдиний всі ми не ті,
всі ми грішники, більшого не треба....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261720
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Даша Піддубна