Хто каже, що сонце – єдине світило –
Не бачив ніколи тебе.
Кого не дивує вже ніяке диво,
Той точно не бачив тебе.
Коли тебе стріла, то стало так тепло,
Так затишно й вільно ураз,
І віра моя в майбуття добре кріпла
При зустрічі нашій щораз.
Ти – янгол, що жити між нами лишився.
Я твОє ім’я, мов молитву шепчу.
Місяць у хмарах вже вкотре втопився,
А я із тобою від буднів втечу.
Ти посміхнешся – я миттю розтану,
Холодним струмком до тебе біжу.
Якщо не поставиш між нами заставу,
Тебе підхвачу й уперед понесу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2011
автор: Конвалія