Скарби

Здається,  якби  крила  мала
І  над  землею  я  літала,
То,  може,  десь,  колись  в  дубравах
Знайшла  б  скарби  собі  і  славу.


Але  сценарій  пише  доля,
Тож  камінці  жнивного  поля
Збирати  й  мій  вже  час  настав
Серед  усіх  буденних  справ.

Ось  цей,  великий  і  прозорий,  ―
Це  дім  мій  світлий  і  просторий.
На  іншім    ніби  позолота.
Звичайно,  це  моя  робота.

Ось  двійко,  ніби  чудо-квіти,  ―
Це  мої  любі,  милі  діти.
А  ці  камінчики  маленькі  –
Мої  внучатка  веселенькі.

А  ще  ось  теплі,  як  земля.
Та  це  ж  уся  моя  рідня!
Міцні  камінчики  в  руці  –
Звичайно,  це  товариші.

А  ось  останній  і  найбільший  –
Мабуть,талант  писати  вірші.
Виходить,  я  дуже  багата.
Навіщо  мені  щось  шукати?

Усе,  що  треба,  я  вже  маю.
Скарби  в  руках  своїх  тримаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261804
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Galina Udovychenko