Годинники усі пробили північ...
Вона веде кривавий маскарад:
Полює тих, хто повернув налівніч,
З-під маски линуть чари наугад…
Тепер всі жертви, і ніхто не встоїть,
Вдихнувши цей здурманення нектар.
Граційним лезом по життях проводить,
Виймає серце... болісний удар...
Безсилий, ледь чоло піднявши,
Щоб в очі смерті ще раз зазирнуть,
У небуттяхвтопає дух пропащий.
Страждання ці ніколи не забуть...
Вона ж в намисті із сердець розбитих,
Струмками кров стікає поміж них,
Коралами встеляє шлях гранітний
На перехресті зламаних доріг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261923
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Лілія Ніколаєнко