До тебе, батьку , лину у думках
Словами, що не встигла їх сказати:
"Чому проклався твій воєнний шлях
Не за Вкраїну, а за її ката?"
Ти стільки ран і горя пережив,
Пройшов війну від Бреста до Берліна,
Але ж чому тоді не зрозумів,
Що згине наша рідна Україна,
Що кращих винищать її синів,
А над степами атом чорно звисне,
Що стихне мови солов'їний спів
І ти замовкнеш, українська пісне!
Із жита скоро не мої брати -
Чужинці випікатимуть хлібини,
А ми роз'їдемось в чужі світи
І хто, скажи мій батьку, в цьому винен?
Я бачила твій біль і каяття,
Оплакала путі твої в тернинах,
Від тебе, батьку, перше відчуття
Святого слова Гімну України!
Про тебе згадка - то тяжка журба,
За вічну пам'ять я молюсь понині,
А вічна СЛАВА - воїнам УПА,
Що бій вели за волю УКРАЇНИ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261933
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 27.05.2011
автор: Віра Нагорна