На російській мові:
«Время душ переломов»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127854
Не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо
І навіть газет не читаю давно,
Спілкуюсь з людьми й уникаю ту стадію,
Коли про політику,
Майже одно, -
Де що згоріло, прибрали поважного,
Хто там помер і куди йде прогрес?..
Сон розбивають словами: «Уважніше,
Жити так складно, заробите стрес»…
Та все це щодня неодмінно хтось робить?
Життя десь вирує і щільно кипить?
Сонце щоранку над річкою сходить?
І серце у грудях у когось болить?
За те, що лякають військовою силою,
За те, що із нації скоро лиш пшик,
За те, що життя, мов обпалює, прозою,
За те, що народ до свавілля вже звик!
Клацну на кнопку і знову так звично,
Затишно й тихо, мурличе мій кіт…
І тільки у мізках пульсує скептично
Свідомість, що щастя – то думки політ!
Час переломних моментів і звершень
Мабуть відбувся, коли усі ми
Стали у чергу за блиском поверхонь,
Забувши основи і суть глибини...
«Nuda veritas»*
У «вільному світі» -
Велике досягнення сотень років,
Ми ж, ніби, плівкою дурості вкриті,
Всі підхопили синдром злидарів!
Сімдесят років віру душили,
Страх заганяли у табірний дух,
А про моральну суть Волі забули,
Знов розпочав безморальності круг...
Красу подавай! - на всю глотку кричали,
А що є краса? Ніхто не верзе,
З усеї краси на землі ми обрали
Ту частку, що людство «вульгарністю» зве...
Життя починаємо у понеділок,
З лівої, ще й на голодний живіт,
В дикій країні, де цар-підялинник
Всміхаючись бреше: «Друзі, привіт!»
Камінням бруківки життєвої їду,
Ями і люки, яри та укіс,
Враження маю - що, ніби, по сліду,
Хтось тут блукав уже, чує мій ніс!
Кожного дня він долав цю Голгофу,
Дерся угору, щоб стрибнути вниз,
Певно, я скоро від болю оглухну,
Від болю у скронях, -
То психіка криз!?
Може то вибух? Душі в моїм тілі?
Два у однім більш не можуть так жить,
Обличч катастрофа давно тут назріла,
Від клоунів «зверху» вже хочеться вить!
Не можу я жити в хрущовських трущобках,
Сталінок, чешек, горбатих підлог,
Спать під прицілом в консервних коробках,
В замочних щілинах стволи і підвох!
Країна всіх рівних померла, біс з нею,
Усе розтрощили, - не вперше кураж...
Зруйновані душі, мов пазли, я клею,
А Волі не бачу, один лиш міраж!
І, ось, день за днем, рік до року склада,
В поривах брехливого вітру
Розправити плечі не можу - нудьга,
Хоч випити можу півлітру...
А горе-правителі в мозок зайшли,
На шию з ногами вже сіли,
Кричу я, молюся, -
По світу пішли
З ким можна дружити щосили!
Одні - заробили одвічний покій,
Хто зміг - гне на заході спини,
А треті - для Волі зіграли відбій,
Відкривши комору країни!
Це значить одне - хто пристати не зміг
До псевдоновітніх амбіцій
Отримав відмінне знаряддя утіх -
Зі склянкою нишком мириться...
Можливо, для когось щоденне й просте
Собаче життя - не пропаще,
Та вірю й надію плекаю у те,
Що справжнє - людське, - значно краще!
Nuda veritas - лат. (нуда вэритас) голая правда (Гораций, «Оды»).
27.05.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261989
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Serg