Ти повернешся з мого Непалу,
щойно двері зачинить цей протяг.
Все забудеш (таке ще буває) –
і почнешся буквально з нуля.
Так зустріне розпачливий ранок
збайдужіло, в червоних чоботях
на сточортово драних воротях
амнезійно-пригладжене «я»:
«Що ти їла?» (і далі за текстом)…
«Де читала мої незізнання?»
«Де блукала в моїх неширотах?»
«Де писала мені нелисти?».
І вже скалить беззубого рота
незворушно-стерильна нірвана…
…тільки ж дивиться очі у очі
хтось чужий,
але ж зовсім не-ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262009
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Strannic