Ніч вгавкалась псами,
Які сторожують місячну яєчню,
І білу пухку серединку хліба.
Зорі витріщаються на кремезні постаті тіней…
Фіранки розгулюють небом…
Дихання мого вікна переривчате,
Бо так захотілось моїм вустам
Перебити твою розмову протяжним цілунком…
Лоскотно, не знаю від чого…
Свічки своїми хоботками висотують пітьму…
Блукають думки, немов вівці в тумані,
Губляться десь по-за обрієм дня їхні товстенькі спинки…
Смішна ця весна, втікла,
Мов електричка грайливо…
Прогуркотіла без зупинок на побачення,
На розчісування кучерів , які б лоскотали пальці…
…а в горнятку, на денці…
Тихо і тепло всю ніч ховатись
У закутку пазухи твого дому, під сорочкою,
В кишеньці нагрудній, де пахне щасливим квитком…
Помовчати до мене злетілись…
Надзвичайно меткі й сміливі метелики
Допитливо слухають свічки старої сказання,
Яка мені знов намугикає пісню, гойдаючи тіні кремезні…
Лоскочуть метелики серце…
28.05.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262239
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 29.05.2011
автор: gala.vita