Ніч затремтить…
Оживають химери.
На поверхні дзеркал і площин
Проступають кроки непевні …
Дихай фіалковим бризом,
Крапай собі на язик отруту
Просочених коханням слів…
Ніжно – до болю…
Трепетно – пазурами почуттів
Розтинає місячним лезом
Ніч твій спокій!
Проступає мій дотик хмелем на серці,
Поростає кущами жаги…
Забудеш дорогу назад!
Оживають химери…
Лапають по закутках сумніви млосні…
Руки самі намацують стегна…
Обезглавлюють ґудзики…
Залазять в’юнами пальці твої-мої всюдисущі…
Тортурять сонети травневих світанків
Вуха і душу …Топлюся у водах пурпурних,
У шовках накрохмалених фраз шикуюсь
Честь віддавати і почесть
голодним собакам рота твого,
Гончім хортам рук твоїх,
І зміям волосся мого…
Сплети для мене тенета.
Зіркузнеба на мене нацькуй…
Її ікла прийму я всім серцем…
Розслаблюсь…
І… плюну протиотрутою в глиб почуттів,
Ти бачив, як мегери кохають?!
Ніч затремтить!!!…
29.05.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262245
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 29.05.2011
автор: gala.vita