За крок до обрію,
Де плавиться вже ніч,
Я зупинюся поглядом,
Зітерши очі в порох…
І білі вершники,
Мов привиди сторіч,
Мені ввижатимуть
Останні дні Покрови…
Де пробиває бунт
Чоло навзнак,
Мов гостроверхі шпилі
Чи солоні мачти…
У кров впорснули
Страху… Просто так,
Щоб легше було
Плентатись на страту…
Сплітає павутина
Тіні тих,
Хто чорні вії
Попелом присипав…
Карпатське зело
Плоттю молодих
До сонця ставить
Круп на дикі диби.
За крок до обрію
Щось в грудях захрипить –
Безжалісно і голо,
Як прозріння…
Мій сотий і німий
Смертельний крик,
І соте, вже зміцніле
Воскресіння….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262291
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.05.2011
автор: Darka Lystopad