Стогне вітер, реве, гуляє по полю,
Жде дівчинонька козака з бою додому,
"Ой, ти вітре, сизокрилий, так не стогни,
Подивись за гору, чи їде він на коні?"
Стогне вітер, реве, мов плаче від болю,
Жде дівчинонька козака з бою додому,
За горою кінь ледве йде, горе везе,
Козака пораненого на собі несе.
Стогне вітер, коню гриву розвиває,
Жде дівчинонька свого милого, ридає,
Кров ллється з його голови та й на стерню,
Не плач дівчинонько... не піде він на війну.
Стогне вітер, немов сірко завиває,
А дівчинонька косу русу розплітає,
"Приїхав козак з війни живий, ось, дивись,
Буде тобі дівчино весілля, не журись!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2011
автор: Макієвська Наталія Є.