Стоїть одинокий хрест на горі,
І кров тече навкруг по землі,
А чорна тінь, як мана овива
Могилу ту.І навколо туман...
Як швидко обірвалась нитка життя,
Закрило очі й не проснулось дитя,
Порожньою стала матері плоть
Почула уперше слово - АБОРТ...
І вже старенька бабуся сидить,
Одна, а в руках медальйон теребить,
Згадала, що була колись молода
Й сама убила в утробі дитя.
За це Бог забрав у неї сім"ю:
Дочку, чоловіка і внучку малу...
Тепер доживає віку сама,
За гріх свій вона відплатила сповна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262458
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2011
автор: Хрустік