Дуелям нині
смішно поклонятись…
Бо спрага не тамується ножем,
Бо віра не
спокутує розп’яття,
І сонце з неба
ніц не украде…
Свободи нині хочеться
у грудях!
Бо щось
пластом засіло у ногах…
Бо крок ступити
– то вже, бачте, мука…
Бо очі звести –
мій найбільший страх…
Мені заввишки в
небо треба гору,
щоб ватру там
гарячу запалить…
І душу
закоцюблілу і голу
Ні, не
зігріти, друже, а спалить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262467
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2011
автор: Darka Lystopad