Хизуються в садочку дерева своїм цвітом,
Неначе наречені кружляючи в фаті.
Махають білим віттям, цілуються із вітром,
Бо той їм шепче хитро пісні свої пусті.
А чудо-аромати весь світ заполонили.
Вдихаю і п’янію! Найкраща в році мить!
Малюю її, пишу, і набираюсь сили,
Бо скоро, ох як скоро усе це пролетить!
Бо вітер розцілує , розвіє пелюстини,
Обпалить літо листя, а осінь обтрясе.
Залишаться гілляки, немов жалі людини,
Лиш сніг із милосердя їх сріблом притрясе.
15.4.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262524
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.05.2011
автор: тарпик