Ступить у вічність, геть закон тяжіння,
У райдузі рожевим промайнуть,
Бо втрати – це не завжди зубожіння,
А сіль із перцем – ще не завжди суть!
Красою теж буває непрекрасне,
Красиво – коли зайвого нема.
Найкраще – ворог доброго, і власне,
Це просто світ ілюзій та оман.
Коли кружляють в танго на протезах,
І скрипки плач в руках глухонімих.
Коли «Війну і мир» читають в тезах,
Коли щасливі сльози, гІркий сміх.
Коли для правди мусимо брехати,
Коли в ім’я життя потрібна смерть.
Коли є ворогами сЕстри й брАти,
А спокій – лиш суцільна круговерть.
Пірнуть в життя бурхливе з головою,
Забувши, що бажання – то гріхи.
Стрілу лиш розлучити з тятивою,
Щоб небом поступилися птахи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262591
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2011
автор: Софія Соловей