Це ненавмисно і не всупереч,
та іноді не вистачає плеч,
щоб втримати реальність і не впасти,
щоб у самого себе віру та й не вкрасти,
це ненавмисно, це іржавий меч,
це незнання своєї власті,
це безкінечний ланцюг напастей,
а їм натомість - ряд невдалих втеч.
Цих ненавмисних втеч вже не злічити.
Де ти, де марево? Не розрізнити.
В примарних замках із піску й вугілля,
випрошуєш у долі божевілля.
Це ненавмисно і не натомість,
це пустота і невагомість,
фантоми нищать душі-квіти,
тому й страждають люди-діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262716
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.05.2011
автор: Аскет