Тихо сонце вкладалось між гори,
Вітерець напівсонно блудив.
Ще лише чепурилися зорі,
А вже місяць по-панськи сходив.
Щось верба заворожено шепче,
Сяйво рветься із темряви лап.
Все це казка під назвою «Вечір»,
У якій я то цезар, то раб.
В казці цій ждав тебе, моя Ладо,
А ти з іншим на диво-коні…
Ні, це казка,що звалася «Зрада»,
Яку бачив, нажаль, не у сні…
3.10.2001.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2011
автор: тарпик