А ми з тобою ще недоспівали,
Недолюбили й недотанцювали.
Не вишили для внуків вишиванки,
Та не зустріли райдужні світанки.
Ще влітку нам пірнать в тумани білі,
Узимку зустрічати заметілі.
Весною бачити, як квітка розквітає,
А восени, як жовтий лист спадає.
Нам вальси слухати, - не Лакрімозу,
Складати вірші, і писати прозу.
Радіти сонцю, вітрові і зливі!
Ми будемо з тобою ще щасливі!
А знаешь, наши песни недопеты,
Не встретили мы наши все рассветы.
Недолюбили, недотанцевали,
Недогорели, недоцеловали.
Нам заблудиться летом бы в тумане,
Зимой, в морозно-снежном океане.
Весной смотреть, цветы как расцветают,
А осенью, как листья опадают.
Еще нам слушать вальс, не Лакримозу.
Слагать стихи, и музыку, и прозу.
Среди людей, миров, во всей Вселенной,
Мы будем счастливы с тобою непременно!
Як ілюстрацію, використано картину художника Леоніда Афремова "Танго кохання"
http://www.mirml.ru/beautifully/21-kubizm-leonida-afremova.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2011
автор: Мазур Наталя