З нікуди я піду в нікуди, пройдуся по алеї,
Майну по грізному камінню,
Мертвому,
Тупому…
Згадається зненацька образ… все ж, про неї…
Образ, що закутий в сонячнім промінні,
В мертвому
Й густому…
Забув себе спитати як на довго,
За спокоєм і щастям гнатись буду…
Глухим
І безнадійним..
Забув себе спитати де дорога,
І скільки я разів прощатись буду…
Я - морок, дим...
Візьміть мене й розвійте…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263093
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2011
автор: Евгения Колчина