Ступаючи у світ людських ілюзій,
Стираю ймення власного сліди.
Під тихий гомін гаснучих перкусій,
Неквапно розуму велю: «Лети».
У вічність відлітай не гарячково,
Морфею підкорившись назавжди
І засинай, неначе, колискову
Співають Пана флейти золоті.
Холодний шепіт хай залишить губи
І Будди усміх ляже на уста.
А розум хай накреслює етюди
Прекрасного невпинного життя.
Підкорений у чистому бажанні
Очищуся від страху й марноти.
Прокинусь у блаженстві, у нірвані.
Щоб у душі просвітлення знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263113
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2011
автор: Digital Angel