А за вокзалами наївна пустота,
І кожна тріщина на серці – рана...
Він не любив її... Вона сама
Придумала роман, тому і рада.
І кожен шепіт, то для неї крик,
І кожен дотик – наче рани серця,
Та й він по суті, недалеко зник,
Достатньо крикнути - озветься...
На кожен постріл - голову уверх,
На кожну тугу - сотні пяних віршів,
На кожен поцілунок – злет...
І лише він, по суті, не колишній...
За пяним поглядом – відставка снів
За їх безглуздість і відвертість ночей...
Та й він по суті, болі не хотів...
Він і є біль, тому її не хоче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2011
автор: Annika Ly