Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока рук в сум’ятті кольорів.
ось пальці розімкнуться наостанок
В своїх містах зустрінемо світанок
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263443
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2011
автор: Михайло Плосковітов