Сидить хлопчина, на баяні грає,
А поруч на землі лежить пустий футляр.
Худенькі пальці вальс перебирають
І музика лунає повна чар.
Проходять люди, хтось зверне увагу
І кине гривню, де – хто копійки.
Дівчатко принесло води, щоб втамувати спрагу
І простягнуло до його руки.
Він зупинивсь на мить, подякував дівчині,
Хоч сам не знав, хто воду подає.
Він не побачив її очі сині,
Та в слово дяки вклав тепло своє.
Кусочок хліба за щоденну працю,
За теплі звуки, щирі, чарівні.
Йому нелегко… Хлопець цей незрячий…
Та він звик жити тільки за свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263580
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2011
автор: Віталій Назарук