Сонце згасало. Сонце котилось за обрій.
Гуркотінням доріг знов сади обдало.
Вертається вечір. Забаривсь. Сам на себе не схожий -
Розтривожена тінь від турбот,
Не помітивши навіть свій "зоряний час".
І зірки від утоми не сяють.
І промовчавши стонями фраз,
Глуху ніч після себе лишають.
І, хоча...
На годиннику, мабуть, - вже за північ.
Розтривржена тінь у турботах шукає свій спокій.
А в душі - мов пустельний міраж:
Серпень, літо... Ми до нашого моря рахуємо кроки.
03.06.11 22.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263614
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.06.2011
автор: Аліна Шевчук