Як добре, що він не минає.
І жити мені не дає.
Що може позбавити раю,
Назад взявши слово своє.
Бо добре обітниць не скласти-
Так швидше стирається слід.
Йому ж запросити у пастку-
А серце відбило би ритм...
І добре, не мати пояснень.
І добре, що пекло у жилах,
Йому ж доторкнутися вчасно-
А я б камертоном тремтіла.
Допоки йти легко по краю,
Довірившись долі-круп'є...
Допоки він ще не минає
І жити мені не дає.
все добре
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263722
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: Ольга Кричинська