Перегорнуто ще один аркуш
В засмальцованім зшитку життя,
Не дістатись до того, чим мариш,
Нема з чим торувать майбуття.
Але хочеться, попри все, віри,
В те, що всеє паскудне мине,
Що залишиться тонкая міра,
За яку позникає дурне
І паплюжне. Все, що дратувало
І доводило майже до сліз,
Хай загине. Мов і не бувало
В твоїм серці знесилення криз.
Так і буде, ніде правди діти,
Крізь дощі й завірюхи невдач
Ми проб'ємось, як з каменю - квіти,
Ну а поки - не рюмсай, не плач,
Вийде все, коли є на те віра,
Дружба, спокій, надія в очах,
В нашій єдності - наша є сила,
А шакали хай брешуть в кущах.
Нам начхати на їх теревені,
І упевненість маю сповна,
Що вcе в цьому річному терені
Буде краще, ніж в тім, що сконав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263803
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.06.2011
автор: Anton Buzov