Я жива людина, яка живе і дише повітрям кожного дня.
Коли ми прокидаємося, то відразу пригадуємо кому ми потрібні,
але нажаль, я нікому не потрібна.
Не потрібна, як конюшина в полі.
Наше життя, це просто в унісонні.
Ми маленькі створіння, яких можна знищити,
навіть не звернувши на це увагу, що ми знищенні.
Нас принизують, ображають, в душу плюють і не поважають.
Не поважають, це виходить убивають, навіть очі не закривають.
Вбивши нас, вони вбивають нашу душу і серце,
але це нічо, тому що всі відповідають за свої гріхи перед самим Господом Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263964
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: орися штодлер