Архітектоніка твоїх повільних жестів…
Між пальцями розплавилося сонце…
Це, мабуть, щось з сюжетів п’яних вестів,
Це, мабуть, у крові палає стронцій…
Я дихаю тобі у шию сліпо,
І вени набрякають під губами…
В мені горить рубінами півсвіту,
А я вже майже стала маргіналом…
Тече твій погляд попід вигин стегон –
Між дотиків,зітханнями колізій…
За вікнами пустився вітер в регіт –
Ти тільки обіймай мене сильніше…
З динаміків шалено грає Шнітке,
Ти ж знаєш, я не надто ним хворію…
В моїх руках ти надто, надто рідко –
Нехай ще грає. Я стерплю. Зумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264002
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: Darka Lystopad