Ця прискіплива нелюдська личина
Усі можливі оболонки відторгає.
Їсть шовк і запиває медом без причини,
Ввібравшись у безмір’я гір безкрає.
Її чуття не піддають обачності,
Бо поряд з нею навіть хтиві люди
Вчувають те, чого навіть й не бачать,
Але воліли б надуважно чути.
І в коконі своїх брудних думок,
У тілі, зніженому вранішнім світилом,
Не вийде їй здійснити хоч би й крок,
Аби відтоді це була – Людська личина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264422
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.06.2011
автор: Троянда Пустелі