на порозі

Я  сиджу  й  відчуваю  як  осінь  ступає  на  п’яти
І  стікає  струмками  дощів  прохолодних  по  шиї
І  немає  чого  з  цього  літа  з  собою  узяти
І  нічого  не  лишиш  –  все  рідне,  з  самотності  виє….

І  нікому  не  скажеш  –  вернися!  Не  було  ж  нікого…
Не  завиєш  у  стелю,  вона  ж  бо  німа  і  глуха…
І,  мабуть,  уже  досить  так  чесно  звертатись  до  Бога,
За  плечима  несучи  недюжинну  дозу  гріха.

Накриваю  портьєрами  залишки  сонного  серпня,
Затуляю  долонями  щирість  достиглих  віршів
І  на  пальцях  ця  ніжність  від  сутінку  сивого  терпне
Стигне  сонце  гаряче  на  денці  живої  душі.


(С),  31.08.2010-11.06.2011

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264459
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2011
автор: Рені