В якомусь там некрополі,колись
Ми стрінемось,самотні й призабуті,
І я скажу насмішливо:"Дивись,
Які ж ми тлінні все-таки..."По суті,
Ми ж тільки смертні.Як там не крути,
А ми з тобою-не боги Єгипту!
В пісках жовтавих сховані сліди-
Це наш з тобою ще один post scriptum
На спомин всім прийдешнім.
Після нас вони прийдуть побачити руїни
В країні мумій,храмів і прикрас.
Усе,як є,залишиться без зміни.
І тільки ми,одурені божки,
Під тиском часу згниємо,як миші!..
І жоден смертний дотиком руки
Не вирве нас з задушливої тиші...
В якомусь там некрополі,колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264474
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2011
автор: Наталя Данилюк