Чому жахлива зброя,
спонукає нас до бою,
кличе нас звитяжно,
одразу тихо і затяжно.
Вічні битви й перемоги,
облиті кровю ці дороги,
один я на полі битви,
приношу Господу свої молитви.
Постріли лунають звідусіль,
кров, вона так схожа на кисіль,
мясо скрізь, і ще кістки,
які складаються в містки.
Мости болю та розпуки,
не витримуєш, цієї муки,
страх відсутній, паранойя,
і тут тобі потрібна зброя.
А в мене зброя, це слова,
і тут потрібна голова,
складати їх у гарні фрази,
це не війна, це не зараза.
Чудові тексти я складаю,
інколи сумні, і так буває,
але без крові і страждань,
ні не чую, я твоїх прохань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264527
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2011
автор: EroS