Жарко так стало, з криками - мало.
Всі хто живуть це тільки свої.
Тут своїх мало нас покидають,
Запахом фальші, нам давлять мозги.
Ртуть розливають і вірус зникає.
Все продають за три копійки.
А в мене на щастя вмерла гітара.
Плакати буду день через сни.
Із одягу тільки мої окуляри.
Рожеві щоб світ казався простим.
Щоб вальс танцювали...
Щоб знали хто ми...
Вечір на вікна вже наступає.
Мама нам дзвонить - "чуєш прийди,
Батько вже келих знов допиває,
А я стою як дура в вікні."
Слово за словом і тінь пропливає.
Впала тарілка хтось значить прийде.
Ми знаємо хто це, в нас дальні інстинкти.
Всі по куткам, вмикаєте мультфільм.
Стрілка вгору і друга як перша.
Згадую мамине "сину прийди".
Рука в неї сильна повірте я знаю.
Все хлопці зникаємо, бо зловлять менти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264586
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2011
автор: Максим Жембровський