Сонячна мить осіння,
Як же її спіймати?
Квіти своє насіння
Сіють побіля хати,
Тільки одна й лишилась,
Мріє в кутку садочка,
Лагідно притулилась
Квіточка до листочка.
Зірветься мимоволі
Тихе з грудей зітхання,
Як на пелюстки долі
Я подивлюсь востаннє,
Може, вони ще зійдуть -
Марна моя тривога-
В новії весни прийдуть
Квіти кохання мого.
Я простягну долоні,
Прошепочу прохання;
-Мальви мої червоні,
Квіти мого кохання,
В сонячну мить осінню,
В довгі зимові ночі
Сяйте весни промінням,
Тим, що згасать не хоче!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264668
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2011
автор: Віра Нагорна