http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184606
Спраглі світанки облизують променем роси.
Спраглі уста від жагучих цілунків горять.
Ти оповила, зв’язала мене в буйних косах,
Як же я можу, крім тебе, когось покохать.
Ти – моя доля. Я – твоя доля.
Бути з тобою – бути обоїм.
Разом навіки, море і ріки,
Небо і землю нам обійти.
Сонячне сяйво торкнулось відкритого серця,
Вбрало тепло і віддало закоханий жар.
Я же без тебе – мов без криниці відерце.
Ти полонив, ти мій спокій з собою забрав.
Вечір і небо...Зорі схилились в поклоні.
Місяць поважно полярну зорю проводжа.
Стежка у квітах. Запах конвалій, півоній.
Лине у всесвіт веселкою ранок стрічать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2011
автор: Віктор Ох