«… і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його» Ів. 10,4
У серці моїм скарбниця
Для Слів Твоїх пресвятих.
Вони – мов жива криниця,
З якої нап’юсь води!
Я спрагу свою втамую,
В пустелі земній йдучи.
До Тебе, Господь, прямую,
Подай голос, не мовчи!
Я буду вслухатись пильно,
Бо шлях знаєш тільки Ти.
Мій Боже, Святий і Сильний,
За руку мене веди!
Світ вибрав не ту дорогу, -
Він слухає сатану,
Що в інший бік, далі від Бога
Брехнею людей відвернув.
Як вівці, що чують голос
Й за пастирем вслід ідуть, -
Вони у пекельне коло
В кінці шляху попадуть!
А ті, хто Твій голос знає
Не збочать на хибний шлях!
Бог ніжно ще промовляє, -
Хай чує уся земля!
Гріхом зветься та дорога,
Де Слів Божих не знайти.
Як страшно іти без Нього,
Без правди і без мети!!!
27-28.07.07 м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264743
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2011
автор: скрипалька