Рідненький татку! Як ти там?
Чи бачиш донечку із неба?
Чи віриш ти моїм словам
що не страждаю я без тебе?
Як віриш - я прошу: не вір.
Не вір, що біль уже не гострий.
Як чуєш ти гучний мій спів -
то знай: в душі усе не просто.
Усе кричить і плаче в ній,
рве на шматки, горить миттєво,
лиш голос, що лунає (твій),
рятує і відносить в небо.
Мій милий татку! Я молю:
Будь поряд! Будь в моєму серці!
В цей день на цвинтарі стою:
не на могилі, а на герці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264818
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2011
автор: Анка