Я гляну в очі твої,
Спитаю хто я є?
Ти промовчиш і знову ,
Все буде як завжди..
Я приховаю вперше,
Щось тепле й не моє,
І на питання
-Друзі?
Ти скажеш– певно так…
Я не знаходжу вкотре,
Щось вічне й щось живе,
В твоїх очах все стерто,
Ти не боїшся болю..
Живеш як жив тоді..
Неварто й щось казати,
Люблю та може – ні,
Я й так все розумію,
Все це давно пусте..
Слова твої мов сльози,
Вкривають рани ті,
Не клич мене бо серце,
Не хоче більше так…
Закриюсь я ти знаєш,
В кімнаті де лиш сни,
Які із рідка кажуть
Йди далі, й все забуть..
Покинула та ти пробачив,
І рани що пекли загоїв..
Але ще досі бачу в серці,
Глибоко ти таїш любов..
Хтось поряд обіймає міцно
І ти не згадуєш мене,
Чому ж тоді мене цілуєш,
Коли із іншою тепер..
Не розумію і не хочу,
Я бути ворогом твоїм,
Але щоб все було на краще,
Я піду геть з твого життя.
Та зараз це лиш мрії..
Які являють у снах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265013
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Olenka