Весна розілляла густі акварелі,
Вдихнувши життя у сумні вітражі,
І блимають стрази з небесної стелі
Прямісінько в шпарки душі!
І я з насолодою спрагло ковтаю
Повітря духмяний коктель!
І ноти дзвінкі,мов краплинки,стікають
На плечі з потрісканих стель.
І скелі-будинки,немов оживають,
З їх тріщин хлюпочуть струмки!
Стрибнувши з балкона,у море пірнаю
Підсніжників ніжних,п'янких!..
І все забуваю!Себе забуваю!
Втрачаю над тілом контроль,
І в душу чиюсь,не спитавши,вриваюсь,
Зламавши таємний пароль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265018
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Наталя Данилюк