Гаряча і духмяна чорна кава.
Димок клубком над нею, наче птах…
Душа, неначе вулканічна лава,
Туга та невимовний біль в очах.
Розтерзана. Розтоптана ногами.
Забута ним, що гірше над усе.
Та серце ще кохає до нестями,
На крилах вітер вдалеч ще несе.
Кохання має смак гіркий полину,
А чорна кава ледь підсилює чуття.
Північний вітер холодом овіяв спину
Стирає рештки спогадів життя.
Він там. Далеко. Десь за горизонтом.
З’являється лише у миті сну.
Проводжу паралель з Ремарка фронтом.
Без змін. Поринула в нічну пітьму…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265088
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: magna et veritas