Моє життя нагадує перон... Безліч потягів... вантажні... електрички... пасажирські... швидкі з вагонами СВ... а у Вас хіба не так?
Вам не байдуже куди йдуть вантажні поїзди? - Байдуже! тому що вони - це робота... в когось монотонна, в когось цікава та все - кінцева ціль - доставити вантаж - отримати оплату...
Електрички... Це окрема історія - у кого з Вас нема в житті родичів які все знають і все можуть - вони як ті бабки що ходят по вагонам і продають непотріб - вони не питають чи це Вам потрібно... їхня справа вставити свої п,ять копійок... Я не їжджу електричками!
Пасажирські... Це сім,я - їдеш як Бог дав... Знаєш звідки, знаєш куди, білети замовлені вперед... все по плану...
Швидкі... СВ... - Це люди які вриваються в наше життя... вихором.. заметіллю, спекою... Вони піднімають нас до хмар... З ними легко... Комфортно... Події стрімко розвиваються... Все просто супер... з одним малллллюсеньким але... Жоден з інших поїздів так швидко не доїжджає до станції "ПРОЩАВАЙ"... а я скоро почну ненавидіти цю станцію... А Ви?
прошу не судити суворо... окрім роздумів про Клуб Поезії це моя перша проза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265123
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: MC_Yorick