А тобі вже без мене пустеля…

А  тобі  вже  без  мене  пустеля,
А  тобі  між  життями  вповні
Раптом  тісно  й  занизько  стеля,
Але  я  вже  не  вибачу,  ні.

Я  ще  довго  тобі  буду  снитись.
Навіть  там,  за  межею  мереж,
В  білих  маревах  вийду  звідкись,
Але  ти  вже  мене  не  бентеж.

На  гостину  до  тебе  –  лиш  вітер.
Не  чекай!  Не  шукай!  Не  клич!
Не  згадаєш  ні  слів,  ні  літер
На  гранітах  наших  полич.

Я  ж  весною  була  замаяна,
Я  ж  струмком,  що  для  тебе  бринів,
Я  ж  усесвітом…  в  серці  Каїна…
І  тобі  вже  не  вибачу,  ні.

                                         08.06.11  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265241
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2011
автор: Ярочка