Дмухає вітер у очі,
Розвиває волосся,
У тихій заводі ночі,
Нишком плаче й голосить.
Торкається ніжно скронів,
Ховається у схорон
Посеред сонного листя
Й місячного намиста,
Що так сяє краплинами
То тут , то десь мабуть там...
Ясними і зоряними...
Якась Божа благодать!
Під зорями, опівночі,
Я замружую очі
І ловлю поцілунок чийсь,
Теплий, і такий м’який .
Дихаю липою з вітром,
П’янію від пориву,
Так гарно мені разом з ним
Що я від того шаленію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265346
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Макієвська Наталія Є.