Перший високий промінь зігрів пелюстки
білих і безіменних, змерзлих до ранку квітів.
Дивно вони тремтять,
Наче у сні зимовім твої повіки,
Коли у вікні ще непевне напівсвітання
і крізь фіранку видно мигтіння снігу,
темно-плямисте на сивім екрані хмар.
Так від початку року сніжне насіння
Впало, розтануло, і аж тепер зійшло
Схожим на нас безіменним і білим цвітом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265394
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Oliva