Молюся за сивий Хрещатик,
За батьківську білу хатину.
До Господа би докричатись:
Спаси й сохрани Україну.
Не дай ти їй, Боже, пропасти, -
Вона у нас тільки єдина,
Не дай безпорадно упасти
В угоду комусь на коліна.
Спаси від руки олігарха,
Готового все в ній продати,
Дай мудрості ще Патріархам,
Щоб м́илувати й мирув́ати.
Неправда, що ми такі різні, -
Хтось зерна осоту нам сіє,
Вбиває завіси залізні
Та руки липкі свої гріє.
Хтось хоче, щоб стінка на стінку,
Хтось хоче, щоб брата проти брата,
Відсидиться десь у затінку
І хапне шматок від розбрату.
Підсовує мічену карту,
І кружить як хижий шуліка,
Чекає високого старту,
Щоб все закабалить до віку.
Дай мудрості, Боже, і волі
Нам замість фальшивого права,
Ми вже натерпілись доволі
І зверху, і зліва, і справа.
Спаси від людського осуду,
Не дай сплюндрувати країну,
Врятуй від продажного суду
Мене і мою Україну.
Невже ми навіки пропащі,
Що правлять і нами керують
Не обранці кращі із кращих,
А ті, що жеруть і жирують.
Як п’явки з масного болота
За списки сховалась і квоти
Лайлива мандатна голота,
Огидна усім до блювоти.
Їм світ заломився крізь призму,
Від пихи зриває обшивку,
Вже вкотре наповнюють клізму
Зробити народу промивку.
Не даймо себе обдурити,
Якщо нас майбутнє тривожить,
Тут дітям і внукам ще жити,
І хай нам Господь допоможе.
Амінь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265415
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: kalush