Прогулююся під дощем.
Нехай і намокаю.
Нехай не під плащем.
Нехай і не кохаю.
Під краплями дощу
Про все ось так забути.
Нікому не помщусь,
Тепер цьому не бути.
Як сльози на щоках
Ці краплі заспокоють
І радість на очах.
Вода усе загоїть.
Всі біди забуваю.
Усе погане теж.
Усе в руках тримаю
І щастя нема меж.
Пройтися під дощем
Й намокнути додому,
І біс нехай з плащем,
А дощ все ж зніме втому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265443
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Забутий_романтик