БУТІК МРІЙ (частина друга)

Страх.  Не  одяг,  не  макіяж,  не  мрії...  Страх  і  Совість  —  ось  з  чим  вона  йшла  на  те  побачення.  Маньяк?  Збоченець?  Одружений?  Щастя  якщо  обійдеться  лише  тим  що  він  дружить  з  фотошопом...  Пізно  —  назад  дороги  нема...
Ні...  на  диво  нічого  так  собі.  І  очі...  очі  живі,  таким  очам  хочеться  вірити.  Голос  —  вживу  його  голос  ще  ніжніший  але...  Хто  приходить  на  побачення  з  другом???  Ну  то  й  що  що  вас  відправили  в  це  відрядження  разом...  Це  капець!!!  
Щастя,  що  друг  виявився  досить  таки  свідомим  і  швидко  зрозумів,  що  третій  як  кажуть  зайвий...  Прогулянка  вулицями  старовинного  міста  і  без  того  давалась  важко...  Права  рука  немов  без  неї  їздила  на  курорт...  Засмага  на  місці  де  мала  бути  обручка  просто  муляла  око,  різала  погляд  і  ще  безліч  інших  форм  дискомфорту...  та  все  ж  обручка  була  далеко  в  бездонних  нетрях  жіночої  сумочки.  Окуляри  здавалося  на  пів  обличчя...  хоч  і  підбрані  до  того  і  все  таки  досить  непагано  вписувались  в  образ...  без  них  здавалося  що  пів  міста  розуміє,    що  зараз  відбувається.  А  знайомих  у  неї  в  цьому  місті  було  дійсно  багато.  Втекти...  Куди?  Що  за  вдача?  Літо,    всі  кавярні  перейшли  на  літні  майданчики,  знадвору...  Ні  не  можна  сюди!  Ось..  Нарешті!  Кав,ярня  не  просто  тиха  а  й  з  кабінками  за  шторами...  Мінус  звісно  був...  Це  була  кав,ярня  при  готелі  і  від  цього  почуття  ризику  і  спокуси  лише  посилювались.  Але  ж  нам  саме  це  так  і  вабило  —  Страх,  Спокуса,  Ризик  і  одне  маллллююююсеньке  “але”  -  СОВІСТЬ  стукала  в  скроні  немов  відбійним  молотком...  Чим  більше  тонула  в  його  очах...  Чим  більше  пригублювала  терпко-солодке  вино  тим  більш  посилювалась  війна  Спокуси  і  Совісті.
Прийшла  смс...  Сестра  погодилась  забрати  Ангелінку  з  садочка...  Спокуса  пішла  у  наступ.  За  мить  ключи  від  номера  зрадницьки  заблищали  у  його  руках  і  ліфт  рушив  в  гору...  Якби  не  ліфтер  все  б  сталося  прямо  тут  і  зараз...  З  третьої  спроби  колюч  поцілив  у  лічину  замку  і  Анна  вже  притиснута  до  стіни  номеру  і  обіймає  його  спину  ніжками...  
Спокуса  іде  в  завершальний  наступ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265460
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Ledy WinD